неокатастрофізм

-у, ч., геол.

Концепція, яка розглядає історію розвитку Землі як періодичне чергування тривалих періодів осадонагромадження за умов тектонічного спокою з коротшими періодами складоутворення й гороутворення, які відбувалися одночасно на всій планеті.